Павлина Зайцева-Лимич (Львівщина)

ПРО ЛІКОТЬ

Гірське село, ти Лікоть наш.
Як тяжко нам було тебе покидати,
Коли з сльозами,
маленькими дітьми Нас виселяли з рідної хати.
З рідних домівок нас виганяли,
На чужі землі розселяли,
Де нас гуцулами прозвали,
Де тяжко ми робили,
За рідним домом тужили.
І знов нові будинки будували.
Роки минали,
, а ми свій рідний край
Не забували,
І надіялись, що ніби знов Зустрінемося з своїм
гірським селом.
І наша мрія збулася,
немовби у сні,
Де ми щиро Бога дякували,
Що ми знов побували У своїм ріднім селі.


26.01.02