Гряде Елемів ковчег — скарбниця родової пам'яті,
Із глибини віків, океану часу, наче Ноїв ковчег,
І веде благословенний Рід із небуття до Воскресіння.
І розкривається код Елема — у таємничому ЛИМИЧ.


Андрій ЛИМИЧ



Христос Воскрес! Воістину Воскрес!


ДОРОГА НАША РОДИНО!
Ви тримаєте Родинний лист у Світле свято Воскресіння Господнього —
«СВЯТО З УСІХ СВЯТ, ТОРЖЕСТВО ИЗ ТОРЖЕСТВ»


Більшість із нас добре знає про справи й таємниці нашої родинної організації. А дехто вперше знайомиться з «Фондом Роду Лимич», який об'єднує не тільки носіїв фамільного коду, а також і кровних вихідців із нашого давнього роду, прізвище їх змінилося, але діди-прадіди мали корінне — Лимич — про це свідчить Ваш особистий родовід, що додається.
Із часу заснування — 2000 року — у родинному фонді зареєстровано 5141 чоловік, з них — 1516 невісток і зятів, прийнятих з інших родів. Носіїв корінного прізвища — 592, в тому числі 301 чоловік і 291 жінка. За вісім років народилося 396 дітей, на прізвище Лимич, Лемич, Леймич — 36, з них — 27 хлопчиків.
На сьогодні наших кровних родичів від 14 років і старших є 2817 чоловік — кожному надіслано Родинний лист.
Завершений «Реєстр Роду Лимич», у якому на 1224 сторінках, у чотирьох томах, зазначені основні дані кожного з нас, особисті родоводи та докладні схеми всіх відгалужень родинного дерева.
Дуже вдячні тим, хто своєчасно надав анкетні дані за членів своїх сімей, усім, хто допомагав збирати відомості за родичів із усіх областей України, а також Росії, Казахстану, Молдови, Білорусі, Естонії, Норвегії, Польщі, Словаччини, Німеччини, Великої Британії, Канади, Сполучених Штатів Америки та Австралії.
Зрозуміло, що й можливі помилки у написанні ваших прізвищ, імен, по батькові, назв вулиць, номерів будинків, квартир і поштових індексів, телефонів, або відбулися зміни. У нас є відомості про день, місяць і рік народження кожного, багато з вас отримують вітальні листівки та ювілейні поздоровлення. Це стало вже традицією. Однак дані, одержані від ваших близьких родичів, не завжди бувають точними.
Повідомте нам, будь ласка, ще раз вірну дату і місце свого народження. А також — про всі зміни, що відбулися з 2005 року, зокрема, хто одружився і хто народився — повністю їхні прізвища, імена, по батькові, день, місяць, рік та адресу. За тих, хто пішов із життя за останні три роки, — дату смерті і де похований.
Додаткові та уточнені дані надішліть листом — конверт із нашою адресою додається, або повідомте по телефону. Таким чином за вашої участі буде проведена остаточна звірка Реєстру, і він буде надрукований, а кожний із вас зможе його отримати. І в майбутньому — при зміні прізвища, адреси, телефону, у разі важливих сімейних подій — терміново повідомляйте нам — і тоді ви завжди будете в курсі всіх подій роду!
Про минулу діяльність нашої організації свідчать документальні телефільми «Фонд роду Лимич — шлях до об'єднання нації" (2000 р.), „Дух предковічного єднання“ (2001 р.), „Великому роду — нема переводу“ (2004 р.), „Воскресіння“ (2005 р.), чисельні теле- і радіопередачі. Понад сто публікацій у газетах, журналах і наукових збірниках — в Україні та за кордоном — майже 40 авторів висвітлили неординарні події роду Лимич.
Консолідуючі заходи організації отримали високу суспільну оцінку та державну підтримку. У місцях, історично пов'язаних із компактним розселенням Лимичів в Україні, встановлені пам'ятні знаки: „Корінь роду Лимич“ у Львівській області, „Доля роду Лимич“ у Вінницькій області, «Знак роду Лимич» у Рівному.
1–3 жовтня 2000 року. На межі тисячоліть після багатовікового забуття відбулась перша зустріч рідних людей, більшість із нас уперше побачила одне одного. Це був початок народження родової свідомості і воскресіння духу предковічного єднання — справжнє свято! І тому якраз ті три дні маємо святе право вважати великим родинним святом на всю подальшу історію.
Щороку, вже традиційно, наша велика родина відзначає СВЯТО ВОСКРЕСІННЯ РОДУ ЛИМИЧ. СИМВОЛІЧНО — перший візит Глави Роду в Хорватію відбувся саме в ці дні.
1 жовтня 2007 року. Далмація. Гірська Поліца, населений пункт — Моліва (Moljva), церква Успення Пресвятої Богородиці (Gospe od uznesenja). Три години після полудня… І перед очима — про це навіть не мріялось… Біля церкви, прямо перед нею, — Елемова гробниця — кам'яний саркофаг! Більше тисячі років у ньому — прах людини, від якої походить наш рід, а від імені його — прізвище — Лимич, що значить сини Елема!
Навіть неможливо уявити, якби таке не відбулося! Тепер справді надзвичайне відкриття має стати важливою цінністю для кожного з нас. Усвідомивши це, ваш сучасний провідник Андрій Лимич на святому місці, саме біля гробниці, дав обітницю нашому родовому Ангелу-хоронителю Елему привести українських Лимичів на свою історичну прабатьківщину.
1 жовтня 2008 року. Відбудеться паломництво до гроба Елема всіх нас — нинішніх його нащадків — зі всього світу!
Сам Господь Бог сприяв і наступним подіям… Того ж дня ввечері відбулась неофіційна зустріч Глави Роду Андрія Лимича з очільником Сплітсько-Далматинської області паном Анте Санадером (мама — з роду Лимичів), Великим Поліцьким Князем Петаром Родичем, Теодором Фріцкі, співголовою Товариства хорватсько-української дружби. Також були присутні громадські діячі Лука Марич-Банє, Анте Радовчич, Міленко Вркич, Петар Лістеш. У поїздці Главу Роду супроводжував син Максим Лимич, який відзняв відеофільм «Дорога до Елема». Спілкувалися за допомогою перекладача, професора Тетяни Мар'янович.
Другого дня після офіційного прийому в обладміністрації у глави Анте Санадера проходила наша спільна прес-конференція, і про українських Лимичів через телебачення і пресу довідалася вся Хорватія, а головне — відгукнулися хорватські Лимичі. Особливо запам'яталася зустріч із 80-річним Йозефом Лимичем зі Спліта. Приємно вразили його сини: Блажен Лимич — журналіст, Марін Лимич — популярний естрадний музикант і композитор, син якого — 25-річний Маріо Лимич — уже відомий в Європі піаніст, і рік тому як учасник фестивалю «Слов'янський базар» був у Києві, але ми, на жаль, не знали. Студентки Звіздана, Весна і Вишня Лимичі та подружня пара Ведран і Горяна Лимичі також справили добре враження. Всіх цікавило наше життя. Хорватські Лимичі стверджують: маємо й ми історичне право в Хорватії на освіту, працю, відпочинок і будь-що. Відверті бесіди з дальніми родичами завжди завершувалися обміном подарунками та адресами. Фотографувалися.
Третього дня на засіданні оргкомітету, який очолив Великий Поліцький Князь Петар Родич, була оприлюднена програма перебування великої групи — майже 500 українських Лимичів. Про історичну родинну зустріч через п'ять століть будуть поінформовані всі хорватські Лимичі заздалегідь, вони зустрічатимуть нас у Спліті 1 жовтня 2008 року.
Відбудеться перше спільне паломництво до гроба Елема та свята меса. Після чого на нас очікують офіційні перемовини з Великим Поліцьким Князем та знайомство з історичними, етнографічними та іншими пам'ятками нашої Поліци. Наступний день почнеться з прийому у жупана — глави Сплітсько-Далматинської області Анте Санадера.
Запланована також важлива ділова зустріч із керівниками підприємств із метою легального працевлаштування. Багато хто з наших родичів шукає роботу за кордоном: в Італії, Португалії, Іспанії і погоджуються на будь-які умови, бо чужинці. Зовсім інше ставлення до нас чекає на історичній прабатьківщині! Мови наші — слов'янські. На генетичному рівні ми знаємо мову своїх предків, нам треба тільки її згадати. За два тижні починаєш добре розуміти один одного.
Піднесеного настрою нам додадуть екскурсії містом Спліт і фортецею Кліс, ознайомлення з видатними пам'ятками епохи нашої королівської династії. Вистачить часу й для купання в Адріатичному морі — символічне освячення водою славетних пращурів.
Зранку у день від'їзду повертаємося до свого знакового місця та обіцяємо Елему прийти знову. За древніми традиціями на вічевій площі заплановано провести вибори Глави Роду Лимич, а також урочисте відкриття Музею Роду Лимич і меморіальної дошки з нагоди родинного єднання через п'ять століть. Святковий концерт із самобутніх творів у виконанні місцевих фольклорних ансамблів і велика родинна вечеря з вишуканими національними стравами, відомими полічанам понад тисячу років, завершать перебування в Хорватії.
У свій двотижневий офіційний візит Глава Роду знайшов час і для відпочинку, екскурсій та консультацій з істориками.
Адріатичне море в жовтні ще тепле. Вдалося досхочу накупатися і засмагнути під південним сонцем. До речі, хорватські пляжі мають престижну нагороду — «Голубий прапор» ЮНЕСКО — за еталонну чистоту побережжя і морський акваторій. Більшість прибережних готелів оточена чудовими сосновими лісопарками, що сприяє надзвичайній свіжості повітря. Хорватія — одна з екологічно найчистіших країн світу!
Давнє портове місто, обласний центр Спліт, багатий історичними пам'ятками. Втім найбільше іноземних туристів приваблює колишній палац римського імператора Діоклетіана (ІV ст.), що в подальшому слугував резиденцією хорватських королів, зберігся в доброму стані. Прадід Елема — Томіслав — був першим хорватським королем (925 р.).
Вражає своєю неприступністю фортеця Кліс, що в передмісті Спліта, — останній прихисток наших прародичів. У 1537 році, після довготривалої облоги турків, поліцькі племичі Лимичі були приречені її залишити. Назавжди… І відтоді, — втративши свою землю, владу та елітарність — у вигнанні… А ті, які не встигли врятуватися, втратили навіть і своє ім'я — змушені були змінити прізвище. Вважається, що сьогодні в Поліці є значно більше наших кровних родичів, але вони носять інші прізвища. Тому приїзд українських Лимичів — їх повернення через 500 років на давно забуту батьківщину предків, як уже писалося в пресі, — безпрецедентна подія!
Гортаємо сторінки історії. На той час, з 1527 року, Далматинська Хорватія була під австрійською короною. Полічанам, які відступили, була відведена територія для облаштування оборонної лінії — так виникли військові поселення — Хорватський Військовий Кордон. Прикордонні формування, до складу яких входили граничари Лимичі, дислокувалися від фортеці Сень (Senj) до населеного пункту Водотеч (Vodote?), що в передмісті Бріне (Brinje).
Стратегія була виправданою — вони врятували себе і Західну Європу від подальшої турецької експансії. Настало довготривале затишшя, втім у житті наших граничар почався непростий період. Військовий Кордон був адміністративно відокремлений від Хорватії в особливу територію та повністю знаходився у підпорядкуванні генералів і офіцерів австрійського монарха. Офіційною і командною мовою стала німецька, а прізвище Лимич почало вимовлятися як Леймич — ось звідки цей варіант!
Військові поселенці знаходилися на самозабезпеченні. Основою їх господарської діяльності було землеробство. Залежно від спеціалізації робіт Лимичі стали городниками, муликами і мельниками, що в наступному відбилося на їхніх прізвищах: вони стали подвійними: Лимич-Огородник, Лимич-Мулик, Лимич-Мельник, про що свідчать архівні матеріали.
Військовий режим був зацікавлений у цілісності задруг — великих патріархальних родин, які нараховували по кілька десятків, а часом навіть до 60–80 чоловік. Задруга утримувала солдатів, ветеранів, інвалідів, забезпечувала поголовну мобілізацію, володіла спільним майном, разом вела господарство. Однак задруги розпадалися через своє природне збільшення і нестачу землі, інші соціально-економічні причини та внутрішньосімейні суперечки. Таке загрожувало й великим родинам Лимичів.
Надія на краще життя з'явилася у граничар в 1772 році, коли до Австрійської імперії була приєднана Галичина, і почалася її окупація. Саме тоді Лимичі були переселені в Надсяння — села Лікоть і Дидьово!
У архівних документах цих сіл, крім прізвища Лимич, також знаходимо багато інших хорватських прізвищ: Драбич, Славич, Галич, Дибач, Борута, Мулик, Халик — що підтверджує добре відомий словник хорватських прізвищ.
Землі для всіх виявилося замало. Місцеве населення змушено було мігрувати. До втікачів приєдналася і частина вкрай незадоволених переселенців. Перетнувши австро-польський кордон, вони пішли на Побережжя — землі між Бугом і Дністром. Таким чином кілька родин Лимичів оселилися і в селі Гарячківка! В архівних документах і цього села також є прізвища хорватського походження: Кавчич, Кимач, Бака, Войта, Барабаш, Притула, Прудиус, Драк. Землі вистачило на всіх. Можна було добре жити.
Уже в Надсянні наш рід спіткали наступні випробування. Внаслідок депортації галицькі Лимичі з 1939-го, 1946-го і 1951-го року — знову у вигнанні… Трагічна історія вкотре повторилася. У чому ж причина?
Аналіз показує, що Лимичі в усі часи опинялися на міждержавних кордонах. На початку ХVІ ст. вони жили на межі з Османською імперією (фортеця Кліс), потім захищали австро-турецький кордон (фортеця Сень), були переселені на колишній польсько-австрійський кордон, що проходив по річці Сян, і депортовані у середині ХХ ст. з польсько-радянського кордону. І тепер українські Лимичі після розпаду Радянського Союзу, знову на межі двох полярних сил…
Як кажуть, на роду написано… І справді, латинське слово LIMES — межа, кордон — пишеться майже однаково з нашим родовим прізвищем LIMI?! Цей збіг просто вражає!
Виявляється, що написання прізвища змінювалося в залежності від
країни перебування:
Limi?, Lemi? — Ліміч, Леміч — хорватське;
Leimitsh — Леймич — німецьке написання;
Lemicz, Lymicz — Леміч, Лиміч — польське;
Лимич — у «Словнику українських прізвищ»;
Лимич, Лемич — Ліміч, Леміч — російський варіант, як хорватський.
Відповідно, у закордонних паспортах прізвище Лимич англійською
пишеться у росіян — Limich, а в українців — Lymych.
Відтак з'ясувалося, що ці варіанти — не помилка при їх написанні, як раніше вважалося, а дійсні граматичні форми нашого прізвища.
Погодьтеся, Лимичі — підозрілі українці. З одного боку, вони гарно володіють українською мовою, щиро вболівають за свою державу та її незалежність, а з другого боку, їх прізвище — не українське. Також є Лимичі — росіяни, є Лимичі — американці. Вони є громадянами цих країн. А що спільне між ними? Це прізвище! Не українське, не російське, не американське, а хорватське! Воно само вказує на своє іллірійське походження, на балканські витоки роду. Корінні Лимичі — автохтони — проживають не тільки в Хорватії, є вони і в сусідній Боснії і Герцеговині, Сербії і Чорногорії.
А поруч — Греція — раз у 4 роки стартує Олімпіада, а за нею — Лимичиада. Наш з'їзд — Лимичевіче — велика Лимичерада — наших днів святих Триада! Третій доленосний родинний з'їзд-збори відбудуться третього жовтня 2008 року (місто Спліт, Grand Hotel Lav).
Час вимагає від нас нового мислення, нової програми діяльності і відповідно — нового керівництва.
Усвідомлено: ми є українцями хорватського походження. Сталася наша етнічна самоідентифікація. Ми маємо подолати наслідки повної асиміляції — відновити в собі хорватське, не відмовляючись від свого українського. Українська мова — рідна, а хорватська — перворідна. Ми повернули собі втрачену історичну пам'ять — ми зможемо повернути собі і свою первородну мову. У новій програмі ця теза знайде ґрунтовний розвиток і шляхи її практичного втілення в життя.
На часі — створення представництва «Фонду роду Лимич“ у місті Спліт, куди кожний міг би звернутися з будь-яких особистих питань. Більше того — в разі непередбачуваних обставин: крайньої нестабільності в країні, якогось лиха, через представництво легше буде отримати притулок на своїй давній батьківщині. Військові події, які там були після розпаду Югославії, залишилися далеко позаду, і з 1995 року Хорватія — країна політичної та економічної стабільності, активно інтегрується в усі європейські структури.
Кожному з вас надіслано особистий родовід. Для тих, кому знадобиться офіційне підтвердження свого походження з роду Лимич, цей родовід є достатньою підставою — він завжди починається з родового прізвища. Тому варто заламінувати "Історичне послання» для його надійного і тривалого збереження.
У рамках підготовки до Міжнародної родинної зустрічі заплановано провести переговори з 17 до 20 квітня в Києві, куди запрошена делегація з Хорватії на чолі з Анте Санадером. З нашої сторони у перемовинах бере участь делегація у складі Великої Ради Роду:
Андрій Лимич — Глава Роду, Богдан Лимич — перший заступник Глави Роду, Анатолій Лимич — заступник із молодіжних питань, Степан Лимич — голова Львівського фонду роду Лимич, Григорій Лимич — голова Вінницького фонду роду Лимич, Анна Лимич — голова Волинського фонду роду Лимич, Віктор Лимич — голова Одеського фонду роду Лимич, Юлія Басараб-Лимич — голова Київського фонду роду Лимич, Василь Рябошапченко-Лимич — представник Російського фонду роду Лимич, члени фонду: Віктор Кривий-Лимич з Києва, Андрій Долинюк-Лимич з Дрогобича, Нінель Волковська-Лимич з Червонограда, Степан Лимич з Кіровограда.
Передбачається зустріч із головою Державного комітету України у справах національностей та релігії Олександром Саганом.
У переговорах делегацій бере участь Посол Хорватії в Україні Желько Кірінчич. Він погоджується обговорити організаційні питання щодо поїздки великої групи Лимичів до Хорватії. Про результат перемовин буде повідомлено кожного, хто братиме участь у закордонній поїздці.
Під час засідання Великої Ради Роду Почесним членом роду Лимич обрано Теодора Фріцкі із Загреба — члена хорватської делегації, співголову Товариства хорватсько-української дружби. Знайомство Андрія Лимича з Теодором Фріцкі відбулося 5 травня 2007 року у Львові під час ІV Конгресу Світової Федерації Українських Лемківських Об'єднань. Пан Теодор Фріцкі, хорват українського походження, добре знана в Хорватії людина, забезпечив успішну офіційну поїздку Глави Роду до Хорватії. Він є щирим прихильником нашого роду і допомагає реалізувати всі наші сьогоднішні ідеї.
У планах хорватської делегації — відвідини Одеси — міста-побратима Спліта, про що вже домовлено з головою Одеської облдержадміністрації Миколою Сердюком і міським головою Одеси Едуардом Гурвіцем.
Як відомо, в Одесі на території Свято-Успенського чоловічого монастиря, знаходиться могила схимонаха Серафима Лимича (1880–1952). Пам'ять про нього засвідчиться покладанням квітів. У зрілому віці він прийняв схиму — найвищий чернечий ступінь у православній церкві, що вимагав дотримання суворого аскетизму. Даної обіцянки посвячений дотримувався протягом всього життя, і до нього йшли, як до церкви. Його ж двоюрідний брат — Лимич Андрій Васильович (1888–1974) — дід Глави Роду — був церковним старостою більше сорока років, а прадід Андрія Лимича — Василь Іванович, 1854 р.н., здійснив паломництво до Гроба Господнього в Єрусалим. Щира відданість православній церкві дала заслужену винагороду — наш рід благословенний Богом!
У ці особливі Пасхальні дні кожний із нас освячується і хлібом, і духом, і благодаттю Божою, яка лине з небес до наших сердець у кожну родину. Нині ми всі — за святковим столом і маємо можливість почитати Родинний лист, усі разом обговорити його, порадитися один з одним і вирішити для себе це надзвичайної ваги питання, що несподівано пропонує нам саме життя устами вашого Глави Роду Андрія Лимича. Живемо ми в такі часи, коли всі обтяжені особистими проблемами, буденними справами і важко піти за їхню межу та зробити правильний вибір.
Настав час істини! Ми маємо історичний шанс бути одною родиною на нашій давній прабатьківщині, де нас чекають! Зустрінуть — з радістю!
Можливо, що з різних причин чи обставин хтось з ваших близьких родичів не отримав Родинний лист. Поцікавтесь у братів, сестер, усіх рідних, кого знаєте. Терміново повідомте їм нашу адресу, телефони, аби потім ніхто не ображався, що про нього забули. Всі! Всі! Всі мають право бути в курсі доленосних подій! Щоб згодом — усе життя — не шкодувати, що втратили свій шанс!
Дай, Боже, воскресити дух предковічного єднання, родинної любові та єдинодуховного початку коріння великого роду, і буде наш рід міцним і здоровим, мудрим і вічним!



ГЛАВА РОДУ АНДРІЙ ЛИМИЧ


НАША ПОЛІЦА




Площа майже 250 км2



***


Ковчег Елемів — з глибини віків!
І він — як Ноїв, — ніби частка суші.
А в нім спасенні Роду рідні душі
І порятовані іще на безліч днів!
Скарбниця Роду містить диво з див —
Це наш ковчег Елемів — пам'ять роду!
Таку безмежну, щедру нагороду Пресвітлий код Елема засвітив!

Анна ЛИМИЧ