Христос Воскрес! Воістину Воскрес!


Починаючи з 2000 року, у сім'ї Лимичів систематично надходять Родинні листи з інформацією про найважливіші родові події та дослідницьку, генеалогічну, суспільно-родинну роботу особисто Глави роду Лимича Андрія Івановича, вже двічі обраного для керування Родом Всеукраїнськими родинними з'їздами в Рівному (2000 р.) і на Львівщині (2004 р.).
Слід нагадати, що за цей час встановлено три родинних символи — Знаки роду Лимич в колишньому селі Лікоть на Львівщині, в селі Гарячківка на Вінниччині, в місті Рівному. Створений ними родинний трикутник символізує велику триєдину єдність давнього і славного українського роду.
Жодного дня за весь цей час не минуло без активних пошуків Главою Роду спільних предків і нових нащадків, яких на сьогодні знайдено понад 4 тисячі. І уже доведено, що у венах кожного з нас тече одна кров і від одного предка, з покоління в покоління, як нескінченність самого життя, передаються саме лимичівські гени.
Підсумувати зроблене в одному Родинному листі неможливо, тому і збираються документи та пишеться фундаментальна книга, яка передбачає висвітити все, що вдалося знайти про рід Лимичів та його родинні відгалуження з уже іншими прізвищами. Що вдалося зробити за цей час. До нашого роду входить чимало назв прізвищ, з якими живе частина роду, переважно — молодь. Носіїв самого прізвища Лимич на сьогодні порівняно небагато. За кожного померлого в нашому роду моляться в церкві, що забезпечує покійним Царство Небесне.
Можливо, і це не дивно, хтось уперше прочитає цей лист і замислиться про сенс життя. А сенс життя, стверджують мудрі люди, це і є саме життя, якщо воно призначене не самому собі, а іншим. Тим, кого ми любимо над усе, тим, хто не може без нас жити, тим, хто потребує допомоги духовної чи матеріальної.
Наш Глава Роду Андрій Іванович мріє побачити вас — усіх разом, прагне показати кожному з вас родову, прабатьківську землю, ознайомити вас із далекими історичними витоками, бо лише для вас він один піднімає важкі нашарування минулого і поєднує їх із майбутнім, живучи цією справою щодня і щомиті. У це нелегко повірити новачкам, це важко осягнути тим, хто знає про це вже цілих 7 років. Власне, кожне окреме життя людини визначається згори, і що кому назначено виконати, так і буде. На щастя, рід Лимичів справді виявився обраним, бо має свого поводиря — людину, котра веде за собою і може це робити, бо має власну силу Духу та благодать Божу.
Кожний із нас по-своєму вірить у Бога і відчуває Його. І Він допомагає, бо без Нього неможливо було б стільки зробити. Це і нам самим іноді здається фантастичним. Навіть те, що наш Рід виявився королівським, треба завдячувати Батькові Небесному, бо, як би це відкрилося, якби не Він? І переконатися в цьому можна на багатьох прикладах родинної справи, яка явно виконується лише за Його волею.
Пишучи цей Родинний лист, хотілося б нагадати і про послідовність у нашому житті, яка призводить до певних наслідків. У нас вони — однозначно позитивні, бо завжди працюватимуть на майбутнє. І наступили вони вже після першого знайомства Лимичів у Рівному, коли із майже всіх областей України за запрошенням Андрія Івановича з'їхалися рідні люди за покликом серця, просто подивитися своїм далеким родичам в очі і відчути справжню спорідненість душ. Але й тоді справа лише набирала обертів…
І згодом, при кожній наступній зустрічі, коли поставав черговий родинний символ — Знак роду Лимич, люди, які вважали себе просто односельцями, єдналися і ріднилися все більше і більше. І хоча зароджена любов не виглядала зовні, як розпечене сонце, проте сама свідомість уже зафіксувала все, що стосується родинної справи на своєму найвищому рівні, і вже ніколи не втратить думку, отой ланцюжок, який і єднатиме схвильовані душі одним кровним і нерозривним почуттям родового тяжіння.
Тепер уже ніхто з вас не сміє сказати, що він безродний і що він не знає свого діда-прадіда… А тільки порадіє і похвалиться іншим, що відає, де живуть його далекі, але кровні у декількох поколіннях родичі. І це, повірте, є найбільший скарб життя. А ще — доступність до родових таємниць, написаних на тлі багатовікової історії. Це, ніби відчинене небо із безліччю зірок, і кожна з них — уже твоя, і кожна з них світить тільки для тебе, для твого щастя. І лишається тобі заповітно передавати її, як вісточку, з покоління у покоління, поки існуватиме світ і сама земля…


Анна Лимич,
прес-секретар
Всеукраїнського фонду роду Лимич, 2007