Христос Воскрес! Воістину Воскрес!



Вітаємо із світлим Воскресінням та білою бентежністю весни!
І заповідь Христову про спасіння у кожнім серці пронесемо ми!
Хай крашанки ясніють, пахне здоба, і радістю щасливіє доба!
Святий Великдень святить хлібороба — благословенна Господа сівба!


Дорога наша родино!



У ці пасхальні дні квітня 2006 року привітаймо один одного зі святом і подякуймо Богові за рясні благословення!



І знову в родинах нашого великого і давнього роду отримують вісточки! Сподіваємося, ви радієте ним так само, як і ми чекаємо від вас листів! Час невпинно біжить, але і наша родинна справа невтомно рухається вперед — постійно більшає і зростає родове дерево Лимичів! І результат був би іще вагомішим, але з часом у людей змінюються прізвища, адреси, що значно утруднює пошуки. Але, як говориться в Біблії: " Хто стукає, тому відкриється…»
Як уже повідомлялося, засновником нашого роду був син хорватського короля Мирослава — Елем. Саме від його імені всі нащадки стали зватися Лимичами. Королівська династія Терпимиричів, до якої належав король Мирослав, правила Хорватією із середини ІХ до кінця ХІ ст., коли у державі вже було прийнято християнство. Ймовірно, король Мирослав дав синові ім'я Елем на честь святого мученика Елима, котрий загинув під час гоніння на християн у середині ІІІ ст. Вдячна пам'ять про нього відзначається церквою 12 серпня, і цей день є іменинами роду Лимич.
Біблійне ім'я Елим не раз згадується у Святих Писаннях. Зокрема в легенді «Страждання святого мученика Поліхронія». Був у Вавілоні єпископ Поліхроній, а з ним три пресвітери Парменій, Елим і Хрисотель, і два диякони Лука і Муко. Схопивши їх, цар Декій наказав їм негайно принести жертву ідолам, але вони відмовилися. Тоді заточили святих до темниці, аби зреклися вони Ісуса Христа. Коли ж св. Парменію відрізали язика, а св. Поліхронія замучили, закутих у залізо пресвітерів Парменія, Елима і Хрисотеля, і двох дияконів повели у персидське м. Кордува на суд. «Бачу, — сказав їм цар, — що ви божевільні і бажаєте загинути. Взамін на життя пропоную вам принести жертву моїм безсмертним богам!». На що знову св. Парменій відповів, що не вклоняться вони ідолам. Тоді Декій, вважаючи, що той говорить без язика силою чародійства, наказав їх усіх жорстоко мучити, але і в такому стані святий дякував Богові, говорячи: «Господь наш Ісус Христос дав німому язик, і мені грішному, при відрізаному язику, дав змогу говорити. Ти ж, царю, володіючи язиком, — німий, бо не славиш істинного Бога!». На те почули святі Голос із Неба: «Прийдіть до Мене, упокорені серцем!». І Декій також почув цей Голос і, не маючи більше сили змагатися, звелів святим відсікти голови…
І справді, багато істинних християн з честю гинули за православну віру. І сьогодні, кладучи такі ж високі почуття на олтар України, приносячи жертву своїй Батьківщині та Родові, є прекрасна нагода служити нашій благородній справі. Якщо «Корінь роду Лимич», що в колишньому с. Лікоть на Львівщині, є історико-родовим знаком, то «Доля роду Лимич» у с. Гарячківка на Вінниччині і «Знак роду Лимич» у Рівному — справжні християнські символи. Вони слугують не лише нашому родові, а й усім, хто живе в Україні. Всі наші родові Знаки благословенні та освячені святою церквою.
Шлях Воскресіння роду Лимичів триває. Отримавши цінну інформацію у Львівському історичному архіві про переселених з прикордонної зони у 1946,1947, 1950–1953 роках ХХ століття, Глава Роду Андрій Іванович Лимич плідно і наполегливо працює над генеалогією найбільшої Карпатської гілки, яка включає Лимичів з усієї України. Три дні Різдвяних свят, коли люди більш-менш вільні від господарських турбот, він провів у с. Переможне Львівської області. У дослідницькій та пошуковій роботі там йому вагомо допомогли Микола Михайлович і Богдан Миколайович, а ще — Катерина Іванівна із с. Комарне, Марія Миколаївна із с. Себечів, багато інших, хто щиро вболіває за наш рід.
За півроку складання списків потужного родоводу Лимичів знайдено ще близько 200 чоловік родичів! Користуючись нагодою, Андрій Іванович щиро дякує всім, хто долучився до цієї важливої справи і надав про себе та свою родину необхідні відомості. Без вашої активної допомоги не обійтися!
На жаль, звернення до Рівненського і Луцького архівів не дали результату — списки переселених на Волинь у 40-х роках, зокрема Лимичів, відсутні. Планується увіковічити наш рід в історії України й шляхом направлення інформації до найбільших музеїв. У Турці на Львівщині такі документи отримали.
1 жовтня 2005 р. Андрій і Анна Лимичі з Рівного, Григорій Лимич з Крижополя Вінницької області брали участь в роботі ІV Всеукраїнського з'їзду лемків у Тернополі. На з'їзді розглядалося ряд важливих питань, до керівних органів обрано й представників нашого роду. Нещодавно у Рівному відбулася презентація рідкісної книги «Лемківські пісні". 1 квітня 2006 р. Анна Лимич із Рівного брала участь у черговому засіданні Колегії ВТ „Лемківщина“ у Львові.
Плани нашої родинної організації — єдиної такого роду в Україні — спрямовані у майбутнє. Обговорюються питання щодо поїздки до Хорватії у 2008 р., де намічено провести ІІІ з'їзд роду Лимич. Підготовча робота щодо цього вимагає чимало часу.
Зокрема до організаційних питань належить і проведення звітно-виборних зборів у кожній обласній родинній організації згідно з рішенням ІІ З'їзду роду Лимич. Відповідальність за проведення зборів протягом 2005–2006 рр. покладається на теперішніх голів, ініціатором проведення зборів може бути кожний член нашого роду. Щире спілкування ріднить людей.

Світле Воскресіння щедро сприяє оновленню наших душ, помислів і прагнень. Весна допомагає нам збагнути велике пробудження природи, осягнути її чисту безмежність і віковічність. Всім серцем хочеться поєднатися із неповторною свіжістю повітря, вдихнути чародійний аромат первоцвіту, вербових котиків та молодих бруньок. Якщо ми свідомо хочемо оновлення, воно обов'язково відбудеться!



Хай буде Великдень нам щедрий усім!
З'єднаймось родинно в один спільний дім!



Будьмо радісними і щасливими, здоровими і багатими на любов один до одного! Святкуймо величне оновлення життя! Нехай усіх нас єднає родинна благодать!



Анна Лимич,
прес-секретар
Всеукраїнського фонду роду Лимич, 2006