Дорога Родино!


2000 — 2005


Дивовижні роки!



1–3 жовтня наша велика родина відзначає
Свято Воскресіння Роду Лимич,
п'яту річницю духовного родинного єднання!



У ці особливі для нас дні привітаємо один одного зі святом, помолимося і подякуємо Богові за благословення нашому Роду.

Незабутньою родинною подією стало святкування 100-ліття Февронії Луківни Лимич зі Здовбиці Рівненської області — з'їхалися рідні майже з усієї України, ювілярка отримала щирі поздоровлення з більшості регіональних родинних організацій. Нашу Феню Луківну особисто привітали голова Рівненської обласної держадміністрації та депутати Верховної Ради України від Рівненщини. Ця подія широко транслювалася по телебаченню, висвітлювалася у засобах масової інформації.

Народилася Февронія Луківна Лимич у селі Нижня Тарнава, що біля Ліктя. Заміж пішла у Верхню Тарнаву — недалеко, але через річку Сян. Жили добре, заможно. За п'ять років збудували велику хату, а ще через три — сталася трагедія, чоловік Михайло загинув у лісі. Зосталася Феня Луківна сама з трьома малими дочками.

У квітні 1940 року, як і багато інших, їх сім'ю примусово виселили на Волинь. Сумну долю матері, можна сказати, повторила старша дочка Марія. Тільки-но вийшла заміж, ще й медовий місяць не закінчився, а влада засудила її з чоловіком як борців за вільну Україну. Сім років Мордовських таборів отримала Марія, а чоловік Олексій загинув у Сибіру, також у лісі…

Попри всі життєві негаразди приємно розмовляти з нашою родичкою — мудрою та на диво оптимістичною, симпатичною жінкою, котра усе своє життя пропрацювала на землі. Усім нам, Лимичам, побажала Феня Луківна дожити до 100 років, як і вона сама. Спасибі їй!

Гарною подією для роду став і вихід брошури 80-річного Петра Лукича Лимича з Трускавця. У своїх «Спогадах“ він пише: " До 20 років мій батько служив у пана. В цей час багато людей їхало в Америку на заробітки. Поїхав і батько. Разом із мамою працювали там 18 років. Тут, на батьківщині, як в одного, так і в другого, сім'ї були великі, а землі було мало — її поділили між тими, хто залишився вдома.

Батько довідався, що в Дидьові продають землю з панського лану, зібрав зароблені гроші і поїхав у Дидьову купувати землю. Придбав тоді 50 моргів… Побудували хату, і всі почали працювати на своїй землі. Було нас дванадцять: батько, мати, і нас десятеро дітей — 5 братів і 5 сестер. Трудилися всі від малого до великого… Господарка в родині була чимала: своя молотарка, олійниця, мали 18 голів великої рогатої худоби з молодняком, пару коней… Важко уявити, якою трагедією обернулося для родини виселення із Надсяння у березні 1940 року… Ніхто не знав, чому і куди везуть…»

Бачимо, що доля не шкодувала наших рідних людей. Чекаємо від вас щирих спогадів про своє життя. Всі вони увійдуть до родинного літопису — книги «МІЙ РІД».

Сумна подія не обминула наш рід. Рік тому, передчасно, після важкої хвороби, у 50 років, пішов із життя Микола Миколайович Лимич із Червонограда. Його на І Всеукраїнському з'їзді було обрано першим заступником голови роду. Пам'ятне те, що у травні 1999 року відбулася історична зустріч між Миколою Миколайовичем і Андрієм Івановичем, завдяки якій уперше, за три століття, відновився зв'язок між двома великими гілками роду — Подільською і Карпатською.

Згідно з рішенням ІІ Всеукраїнського з'їзду в наших регіональних організаціях відбуваються звітно-виборні збори. Головою Волинського фонду роду Лимич обрано Анну Андріївну Лимич, поетесу, дружину Андрія Івановича. На установчих зборах Київського фонду роду Лимич головою обрано Юлію Михайлівну Басараб, досвідченого юриста, щиро віддану родовій справі людину. Збори проходили ініціативно — обрано дієві родинні ради, у теплій зацікавленій атмосфері вирішено чимало питань. Радує те, що саме молодь тут зайняла активну позицію.

Шлях воскресіння благословенного роду триває. Глава Роду Андрій Лимич з приводу наукового вирішення питань щодо історії нашого роду отримав цінні консультації в Інституті історії Національної Академії Наук України, в Київському Національному університеті ім. Тараса Шевченка, в Києво-Могилянській Академії та Київському славістичному університеті. За тим відбулася його зустріч з послом Республіки Хорватія Маріо Миколичем, котрий виявив неабиякий інтерес до походження роду Лимичів та пообіцяв всебічну підтримку.

Також цікаво пройшла зустріч Андрія Лимича з відомим астрологом та істориком Павлом Глобою. Є надія на подальшу співпрацю в напрямі й нетрадиційного вивчення минулого і майбутнього нашого роду!

Повідомляємо джерела, з яких можна отримати докладну історичну інформацію про наш рід. У першу чергу звертаємо увагу на працю академіка Грекова Б.Д. «Поліца», яка вийшла у Москві в 1951 році. Ми вдячні візантійському імператорові Константину Багрянородному, сучаснику короля Мирослава, який у Х ст. залишив відомості про нашу королівську династію у відомому трактаті «Про народи». Його переклад під назвою «Про управління імперією» виданий у 1991 році в Москві. Цінні відомості за давніх Лимичів також є в Енциклопедії Югославії хорватською мовою.



Фонд роду Лимич — банк рідкісної інформації — спільний скарб
великого роду для збереження своєї унікальності
в умовах зростаючої глобалізації.



Знаючи попередню історію нашого роду, ми просто зобов'язані сьогодні зберегти інформацію про кожного, в кому тече рідна Лимичів кров, і кого ще пам'ятаємо. Чекаємо від вас докладних родоводів! Усі вони будуть надруковані в книзі «МІЙ РІД».



Прес-центр
родинної організації
«Всеукраїнський фонд роду Лимич», 2005