РОДИННИЙ БЛАГОВІСТ


Кожна людина і кожна родина має свій день народження. Перша зустріч рідних людей, що відбулася 1–3 жовтня 2000 року, стала початком народження родової свідомості і воскресіння духу предковічного єднання, справжнім святом давнього селянського роду Лимич.

1–3 жовтня 2000 року на межі тисячоліть після багатовікового забуття більшість із нас, Лимичів, уперше побачила одне одного, і тому саме ті три дні маємо святе право вважати великим родинним святом на всю подальшу історію. Наше свято стане для нас на рівні державного свята і з часом може бути подібним до світлого Свята Воскресіння Господнього.
Щорічно шануймо наше триденне свято — Свято Воскресіння Роду. Поставмо свічки у храмах, помолімося Богу, згадаймо предків, накриймо святкові столи. Саме на ці дні ми плануємо всі наші майбутні зустрічі та зльоти. Голова Роду Лимич Андрій Іванович відзначатиме перший ювілей нашої родини в Лікті біля Пам'ятного знака «Корінь роду Лимич».

Ми маємо історичний шанс бути разом, послухатися волі Божої, щоб ніколи більше не розривався духовний зв'язок, не губився у всесвіті рідний голос… Сьогодні важко уявити доленосні наслідки зібрання понад тисячі рідних від Сяну до Дону по духу і крові людей в одну родинну організацію. Але щоденну, наполегливу працю Голови Роду оцінять із часом.

За рік часу нашого родинного життя відбулося багато подій. Можна з упевненістю стверджувати, що зміцнилися і поглибилися родинні зв'язки та почуття, знайдені нові імена членів нашого роду. Ми повинні знати і зберегти всіх, у кого в жилах тече рідна Лимичів кров. І надалі основним залишається уточнення окремих гілок роду в кожному регіоні, пошук тих предків, котрі у минулих століттях з'єднали нескінченні ланцюжки: хто від кого і коли пішов, де оселився, кого народив у подальшому…

От і недавно, в серпні, вкотре побував Андрій Лимич на батьківщині своїх предків — Вінниччині. Пошуки в фондах Кам'янець-Подільського та Вінницького державних архівів перевершили всі сподівання. Не лише вдалося перевірити за метричними книгами достовірність уже знайдених раніше матеріалів, але й довести, що рід Лемич (сучасне Лимич) походить від карпатських лемків. Про це свідчить і невипадкова назва частини села Гарячківка Крижопільського району — Гуцулівка, і великі старовинні кам'яні хрести на закинутому, на жаль, кладовищі.

Важливо й те, що наше прізвище постійно потерпало від написання його на слух священиками або писарями. Батька писали, скажімо, Лемич, а його синів тут же — Лимич, Леймич, Ліміч… Лише Іван Васильович Лемич із Городківки в архівних документах кінця 19 початку 20 століття записаний як Лимич, Леміч і Леймич. Це є доказом, що зібрані тепер понад тисячу Лимичів із такими ж варіантами прізвищ є єдинокревними.

Також з'ясовано, що перші Лемичі (лемки) з'явилися на Поділлі на початку 18 століття. За архівними даними, ними були брати Федір і Григорій, сини Якова Лемича. Згодом тут налічувалося декілька десятків Лемичів, котрі протягом трьох століть розгалужувались і осіли окремими сім'ями в основному в Гарячківці, частково у сусідньому селі — Городківці (Мястківці). Також цього разу за документами Кам'янець-Подільського архіву стало відомо, що першим Лимичем (Леймичем) у 50-х роках 19 століття був Василь Стефанович, 1821 року народження.

За уточненими даними, генеалогічне дерево Лимичів села Гарячківка складає 336, а села Городківка — 96 чоловік, які є близькими в якомусь конкретному коліні, окрім десятка людей на це ж прізвище, яке пішло дітям по материнській лінії за першим шлюбом. На сьогодні існують, можна сказати, унікальні дані про кожного Лимича, графічно зображені чисельні гілки роду, що утворили велике і неповторне за своєю світобудовою дерево.

Що ж до організаційних заходів, то обрали на Вінниччині гарного голову родинної регіональної організації — Григорія Михайловича Лимича з Крижополя. У Гарячківці у нього — батько, сестра і брат. Є сестра в Дніпропетровській області, в Сімферополі живе сестра Віра Михайлівна Цибуляк (Лимич) — голова Кримського фонду роду Лимич.

Під час звітно-виборних зборів громадської організації «Вінницький фонд роду Лимич» голова Всеукраїнського фонду Андрій Іванович Лимич передав вінничанам родовий герб та ікону Архистратига Михаїла, висловивши надію, що родинна справа стане основною не лише в сім'ях Лимичів, але й в Україні. Голова Крижопільскої райдержадміністрації М.М. Подолян подарував третій том «Книги пам'яті України», де зазначені імена Лимичів, полеглих у роки Другої світової війни. Лимичі здатні зміцнити не лише родинну єдність, а й згуртуватися до будь-якої потрібної нашій державі справи.

На десяту річницю Незалежності України за сприяння Національної Ради з питань телебачення і радіомовлення у більшості областей продемонстровано телевізійний фільм «Фонд роду Лимич — шлях до об'єднання нації". Незабаром телеглядачі нашої країни подивляться й новий фільм „Дух предковічного єднання“ — також про родину Лимич.

18–20 серпня в Києві відбувся ІІІ Всесвітній форум українців. У ньому брало участь 600 делегатів від 270 закордонних українських громадських організацій, які познайомилися з Лимичами через публікацію „Три століття українському селянському роду Лимичів“ у журналі „Український світ“. Його читає вся українська діаспора. Запрошувався Голова Роду Андрій Іванович Лимич й на Міжнародну наукову конференцію „Актуальні проблеми етнічного відродження Лемківщини“, постійно контактує з лемківськими громадськими організаціями.

А ще Родинний Благовіст нагадує, що цього року, 18 листопада, нашому Голові Андрію Івановичу виповниться 50 років. Це — також наше родинне свято. Вітальні листівки з нагоди ювілею можна надсилати за домашньою адресою. Особистою увагою ми зміцнимо його впевненість у зацікавленості кожного з нас у всьому, що він робить заради роду.
Адреса Лимича Андрія Івановича: вул. Набережна, 14, кв. 66, м. Рівне, Україна, 33028, тел. 26–10–01.
Наступне родинне свято — 21 листопада на Михаїла Архистратига, покровителя та оборонця роду Лимич. У Святому писанні сказано: „Він остерігає нас від усякого зла і навчає нас правдивого християнського життя й вічного спасіння. Отже ми повинні дбати про те, щоб ангел-охоронитель завжди був при нас. А для того ми мусимо частіше звертатись до нього з молитвою…“

Рід Лимич має свою історію, генеалогію, зберігаються старі та народжуються нові традиції — це наш золотий фонд, наше духовне багатство. В той же час наш селянський рід — бідний. Але ж із часом, на те є підстави, наш добробут, як і в усій Україні, поліпшиться, і стане рід — заможний.

На завершення бажаємо Вам із чистою душею і добрим серцем допомагати один одному, не цуратися нашої родинної справи, хай здійсняться всі наші мрії. Здоров'я Вам усім, щастя і злагоди в родинах, любові і Божої благодаті.

Хай буде наш рід міцним і здоровим, мудрим і вічним, як саме життя! Святкуймо!




Прес-центр
громадської організації
«Всеукраїнський фонд роду Лимич», 2001