РОДИННИЙ БЛАГОВІСТ


Непомітно минає рік… У пам'яті і часі залишається те, що пройшло через серце і визначило смисл нашого родинного буття. Ми всією душею усвідомили наше спільне походження, кровну і духовну єдність та могутнє небесне покровительство роду Лимичів.
Триденне Свято Воскресіння Роду 1–3 жовтня розпочалось мелодійним дзвоном, який з нашої давньої батьківщини урочисто скликав Лимичів усього світу на великий родинний празник.
Погода у Лікті була не такою теплою, як минулого року. Різкуватий вітер, слизька дорога після нічного дощу, але незмірний простір міжгір'я світився щасливим осіннім блиском. Святковий стіл накрили у підніжжя «Кореня Роду Лимич». Здалося, ніби й не минув рік, лише вчора ми всі були тут.
Уже наступний з'їзд Роду доречно провести в місті Турка Львівської області, яке є найближчим до Ліктя населеним пунктом, де є залізнична та автобусна станції, готель.
Далі перебував Голова Роду Андрій Лимич у селі Переможне. Генеалогічні дослідження на початку жовтня в Городоцькому районі проводилися Андрієм Івановичем з Миколою Михайловичем Лимичем, батько якого був солтисом, а дід і прадід — війтами в селі Лікоть, і не випадково його син Богдан є головою найбільшої родинної організації «Львівський фонд роду Лимич».
Із хати в хату обійшли вони майже всіх Лимичів, ретельно відтворюючи історію та достовірну генеалогію кожної родини. Мабуть, найбільше дивувались львівські Лимичі, коли бачили фото діда Андрія, 1888 р.н. з Вінниччини (с. Гарячківка) і сприймали його за діда Стефана, 1886 р.н. з Львівщини (с. Лікоть). Подібність цих двох людей фантастична. Пояснити це можна лише спільними генами двох гілок Роду. Матеріалу зібрано не на один рукопис книги «Мій Рід»…
Несподіваним для багатьох був показ у той час по Львівському телебаченню фільму «Фонд роду Лимич — шлях до об'єднання нації". А другий телефільм про наш Рід „Дух предковічного єднання“ став дипломатом VІ Всеукраїнського фестивалю „Калинові острови-2001“ у номінації „За повернення до витоків українського родоводу“ і одержав високу оцінку як журі, так і глядачів.
Через місяць, 10 листопада, у Львові проходив Третій Всеукраїнський з'їзд лемків, делегатами якого були Андрій Лимич, Ольга та Ігор Леймічі від Рівненської області, Богдан Лимич і Микола Лимич — від Львівської, Григорій і Володимир Лимичі — від Вінницької, Василь і Валентин Лимичі — від Волинської, Любов Лимич від Івано-Франківської області. На з'їзді вперше було оприлюднено, що вінницькі Лимичі належать до етнічної групи лемків, які вільно переселились з Карпат на Поділля майже три століття тому.
Відомо, що село Лікоть було розташоване на обох берегах ріки Сян, на межі Лемківщини і Бойківщини. Більшість жителів села була бойками, і коли тут з'явилась родина лемків, то їх стали називати лемичі, тобто приналежними до лемків.
Виступ Голови Всеукраїнського фонду роду Лимич викликав щирий інтерес усіх учасників лемківського з'їзду, а подвижництво Андрія Лимича у відродженні Роду високо оцінено як Головою Всеукраїнського Товариства „Лемківщина“ Олександром Венгриновичем, так і лідером Бойківської громади Любомиром Сікорою.
Андрія Лимича обрано до Колегії і Ради Всеукраїнського Товариства „Лемківщина“. Делегатами на Третій конгрес Світової Федерації Українських Лемківських Об'єднань обрано Голову Роду Андрія Лимича, Голову Львівського фонду роду Богдана Лимича, Голову Вінницького фонду роду Григорія Лимича. Відтепер ми маємо можливість поєднувати родинні та етнічні лемківські заходи.
Родинним святом став ювілей нашого Голови Роду. Андрію Івановичу виповнилося 50 років, надійшло близько чотирьохсот вітань від сімей нашого Роду, громадських організацій і політичних партій, колег і друзів. Це свідчить насамперед про високу людську цінність родинних почуттів, які не зникають за будь-яких обставин. Дякуємо вам усім.
Приїхала особисто привітати Андрія Івановича й старійшина Роду 96-річна Феня Луківна Лемич із колишнього села Тарнава Нижня, яка зараз живе у селі Здовбиця на Рівненщині. Дай, Боже, нашому Роду відзначити її 100-літній ювілей!
За святковим столом батько іменинника Іван Андрійович Лимич щиро побажав сину доброго здоров'я і благословив на щасливу долю в родинних справах. На жаль, мати Андрія Івановича Домініка Семенівна недожила до цієї події, 25 лютого 2001 року на 80-му році вона пішла з життя.
Напередодні Нового 2002-го року нашому Роду відкрилась ще одна таємниця: якщо на карті України з'єднати суцільною лінією село Гарячківку і місто Рівне, виходить прямокутний рівнобедрений трикутник.
Це пояснюється на метафізичному рівні, чому саме в Рівному мала відбутися перша зустріч всього Роду, чому саме з цього міста здійснюється зв'язок між нашими думками і серцями.
Якщо в центр географічного трикутника помістити наш родовий герб, то утвориться символ Всевидючого Ока. В цьому є ще один божественний знак нашому Роду. Він буде відбитий на найбільшому камені на початку Алеї роду Лимич у Рівному.
Рік 2001-й виправдав майже всі наші сподівання. Найголовніше — змінився живий ланцюжок родинної єдності. Рід Лимичів отримав цілковите визнання етнічною та світовою громадськістю.
Із давніх-давен Новий рік і Різдво Христове є святами родинними. У такі свята народжується віра в завтрашній день, оновлюється простір, у якому гармонійно існує великий і добрий Всесвіт. Нехай із настанням Нового року посилиться дух нашого предковічного єднання і родинна любов!


Прес-центр
Громадської організації
Всеукраїнський фонд роду Лимич, 2001