1–3 жовтня наша велика родина відзначає Свято Воскресіння Роду Лимич, другу річницю свого духовного родинного єднання.



У ці особливі для нас три дні привітаємо один одного, згадаємо про хвилюючу зустріч біля Пам'ятного знака «Корінь роду Лимич», дзвін якого з прадавньої батьківщини відчуваємо своїми серцями, де б ми не знаходились.

Помолімося Богові за щастя наших родин у своїх храмах, а Божу службу за весь рід замовив наш Андрій Іванович у Рівному в церкві Архистратига Михаїла, покровителя та оборонця нашого роду.

Ретельно готуємося до наступної зустрічі і родинного віче в карпатському селі лікоть. До цього часу має завершитися дослідницька робота по вивченню півторатисячного родоводу. Добре було б, якби в цьому посприяв кожний, до кого ми звернемося. Дякуємо всім, хто вже надав докладну інформацію за своїх рідних.

П'ятдесят років тому із прикордонної смуги правобережжя Сяну в Надбужжя у Сокальський район переселено п'ятнадцять наших родин. Майже в кожній із них побував Голова роду Андрій Іванович. Сьогодні лише у цьому районі проживає більше півтораста Лимичів. Тепер, як і тоді, у травні 1952 року, була Пасха. За родинним святковим столом у Себечеві наш родич по матері Степан Коростинський розповів, що на дзвіниці храму Вознесіння Господнього у цьому селі є два дзвони з храму Архистратига Михаїла з бойківського села Лікоть, де жила наша лемківська родина.

Сорок років пролежали дзвони в дідівській землі. До їх збереження має безпосереднє відношення і наш рід. Так само, як нами встановлені, відновлені Андрієм Лимичем, три купольних хрести цього ж храму. Голова роду звернувся до влади з надією знайти третій дзвін, який після війни був у прикордонників. Відомо, що ці три дзвони освячені 12 разів і здатні розганяти важкі хмари. Дзвони дорогі й тим, що їх вічних мелодійний переспів скликав на Божу службу наших дідів і прадідів.

У теплій родинній атмосфері Андрій Іванович вручив родовий герб Миколі Миколайовичу з Червонограда. Ці святкові зустрічі висвітлені в газетах «Голос з-над Бугу» і «Волинь» у статті «Доля роду — доля народу».

Ще одна щира зустріч Лимичів відбулася в Києві також у травні під час ІІІ Конгресу Світової Федерації Українських Лемківських Об'єднань. Разом із делегатами з Польщі, Америки, Канади, Словаччини, Югославії, України у конгресі брали участь Андрій Лимич від Рівненщини, Григорій Лимич від Вінниччини, Віра Цибуляк (Лимич) від Криму, Любов Лимич від Івано-Франківщини, Юлія Басараб (Лимич) і Оксана Петренчук (Лимич) від Київщини.

Конгрес закликав Верховну Раду прийняти Закон про надання сстатусу депортованих особам, які були примусово виселені з території Польщі в Україну в 1944–46 рр. та членам їх родин.

Із метою уточнення родоводу Андрій Іванович побував у родинах Лимичів Острозького, Здолбунівського, Березнівського, Костопільського та Рівненського районів. За темою: «Рід, родина, рідня» Андрій Лимич виступив перед студентами Рівненського гуманітарного університету. Стаття про наш давній рід направлена до американського журналу «Лемківщина».

Тиждень працював Андрій Іванович у Київському центральному державному історичному архіві, де були знайдені нові відомості про перших Лимичів, на часі — вивчення родоводу в польських архівах.

Загалом уся діяльність Голови роду пов'язана зі зміцненням родинних зв'язків, уточненням генеалогічного дерева, усім, що стосується спільного історичного майбутнього. Ніхто не може бути забутий або не знайдений. Духовне єднання поколінь було і лишається священним для кожного Лимича. Заради цього і пишеться книга «Мій рід».

Із метою увіковічення Роду будуть встановлені родинні символи «Знак роду Лимич» на нашій Алеї у Рівному і «Доля роду Лимич» у центрі села Гарячківка, куди переселилися з Карпат наші предки три століття тому. Проекти розроблені Андрієм Лимичем, затверджені архітектурною радою, є відповідні рішення місцевої влади. Але їх спорудження передбачається за рахунок коштів нашої родинної організації. Хоча ця подія має не лише регіональне, а передусім — загальнонаціональне значення. Тому Голова роду від усіх нас звернувся за допомогою до екс-президента Леоніда Кравчука. А в Гарячківці Вінницький голова Григорій Лимич, котрий є найдієвішим серед усіх регіональних голів, покладається на вінницьких Лимичів.

Часто сповіщає нас рідня із 17 областей України та зарубіжжя, хто і коли народився, запрошують на весілля. Майбутнє завжди за молоддю, вона продовжуватиме розпочату Андрієм Лимичем родинну справу. А старші відходять… На 79-му році життя раптово помер старійшина роду, один із засновників «Фонду роду Лимич», батько Андрія Івановича — Іван Андрійович. Царство йому небесне. Але життя триває… Щодня десятки Лимичів від Голови роду одержують вітальні листівки із Днем народження. Для життя великої родини це дуже важливо.



Щорічно шануємо наше триденне свято — свято Воскресіння Роду!
Хай буде наш рід міцним і здоровим, мудрим і вічним, як саме життя!



Хай наше Свято сонцем стелить долю,
Такого Роду не було ніде!
Хай сяють душі і не знають болю,
Наш Рід великий щастя віднайде!


Прес-центр
Громадської організації
Всеукраїнський фонд роду Лимич, 2002