Христос воскрес! Воістину воскрес!



«Дай, Боже, воскресити дух предковічного єднання, родинної любові та єдинодуховного початку коріння великого роду. І буде наш рід міцним і могутнім, мудрим і вічним, як саме життя», — такими словами молився у храмі Архистратига Михаїла у Коломиї голова Роду Андрій Лимич.
Під час поїздки до наших родин у Львівській, Івано-Франківській, Чернівецькій областях, приуроченої Святу Воскресіння Роду, відбулися численні зустрічі.

Напередодні голову Роду було запрошено на 75-річний ювілей товариства «Бойківщина». Вважається, що наш рід за походженням належить до лемків, а за територіальною ознакою — до бойків. Андрій Лимич звернувся з офіційною заявою про вступ до товариства, і бойківською Радою із задоволенням був прийнятий.

У свою чергу на урочистому засіданні в Самбірському Народному Домі голова Роду вручив голові «Бойківщини“ Любомиру Сікорі наш родовий герб. У бойківському товаристві вперше звучав наш гімн. Присутні були голова Львівського фонду роду Лимич Богдан Миколайович з дружиною Оксаною Петрівною, Наталя Петрівна Пиріг (Лимич), Степан Михайлович і Марія Миронівна Лимичі з с. Переможне Городоцького району, Ярослава Андріївна Лимич з онуком Ярославом з с. Опори Дрогобицького району, Пелагія Дмитрівна Долинюк (Лимич) з сином Андрієм Романовичем з м. Дрогобич, Петро Лукич Лимич з м. Трускавець.

80-річний Петро Лукич, батьки якого жили у колишніх наших селах Лікті та Дидьові, а сам він близько 40 років вчителював, на запитання Андрія Івановича, до якого етносу, на його думку, належить рід Лимичів, відповів: "І діди, і батьки називали себе карпатськими русинами. І ми теж. Ніхто не підкреслював, бойки ми чи лемки». Підтвердження цього знаходимо і в працях великого Івана Франка, який часто бував у Лікті та Дидьові, називаючи наші полонини райськими, а його дружина Ольга залишила етнографічний опис патріархальної родини Лимич. І тепер, під час бойківських ювілейних заходів, знову зустрілися… через століття Лимичі і праправнучка Івана Франка — Леся!

Наступного дня голова Роду брав участь у засіданні Колегії товариства «Лемківщина», де розглядалося питання проведення Всеукраїнської конференції «Переселення лемків з Карпат на Поділля в ХVІІ — ХVІІІ ст.» на конкретному прикладі гірського селянського роду Лимич. Вона відбуватиметься на Вінниччині восени за участю авторитетних вчених з Києва, Львова, Вінниці, Рівного, Кам'янець-Подільська, Кракова і Перемишля.

На Колегії розглядався й проект Закону України «Про визнання депортованими українців, насильно переселених в 40–50-х роках з території Польщі в Україну» з метою відшкодування моральних і матеріальних збитків.

Ні на день не припиняється дослідницька робота Андрія Лимича. Так, недавно відкрито ще одну гілку нашого роду. Під час І Світової війни Василь Лимич з Галичини воював на боці Австро-Угорщини, потрапив у полон до армії Російської імперії, втік, переховувався, і таким чином опинився поблизу подільського містечка Бар, за тим — громадянська війна. На рідну землю повернутися не було можливим. Тут оженився, народилися син і три доньки. Але у 1937 році був репресований — з того часу його ніхто не бачив… Зараз його внук Віктор Іванович — справжній богатир двометрового зросту — полковник, займає відповідальну посаду в Українській Армії. Зворушлива зустріч Віктора Івановича з Андрієм Івановичем відбулася в Івано-Франківську.

Різдвяні свята голова Роду провів серед гарячківських Лимичів. Протягом семи днів з метою остаточного уточнення родоводу Андрій Іванович побував майже у всіх родинах, зокрема й в тих, де прізвище Лимич змінилося на інші, хоча всі ці люди належать до нашого роду. Пригадували, як у Рівному під час першого родинного з'їзду Лимичі здійснили акт самопожертви заради майбутнього роду — безкоштовну здачу донорської крові. Це було одночасно і таїнством кровного єднання двох гілок роду через століття.

А тепер Лимичі села Гарячківка Крижопільського району Вінницької області через цей лист запрошують на гостини представників усіх гілок нашого великого роду на Трійцю (Зелені свята). 15 червня, після богослужіння, в центрі села біля церкви, буде урочисто відкрито й освячено Пам'ятний знак «Доля роду Лимич». Це є прекрасною нагодою знову зустрітися рідним людям, як це відбувалося в 2000 році. Свято завершиться великою родинною вечерею. Ця знаменна для роду подія набуває загальнонаціонального значення і буде висвітлюватися по телебаченню, радіомовленню, в пресі.

Нещодавно своє 50-річчя відзначив голова Вінницького фонду роду Лимич Григорій Михайлович. Від багатьох регіональних фондів родинної організації надійшли вітальні телеграми та листівки з побажанням йому добра, щастя і здоров'я. Він щиро турбується про згуртування роду, тому і очолив оргкомітет з підготовки родинної зустрічі, розпочав збір коштів, має підтримку районної та сільської влади, а люди відчувають, що у них є справжній голова.

Повідомлення про участь в родинній зустрічі надсилати Лимичу Григорію Михайловичу за адресою: вул. Черняховського, 18 кв. 13, смт Крижопіль, Вінницька обл., 24600, тел. (04340) 2–25–70 або 2–11–69.


Зустрінемось на родинному святі — на Трійцю!



А на Великодні свята всім бажаємо гарного настрою, щастя і любові
у кожному домі, родинного тепла та Божої Благодаті!



Прес-центр
громадської організації
Всеукраїнський фонд роду Лимич, 2002