УРОЧИЩЕ ГУРКАЛО

Частину села і досі називають Гуркалом. Край села є дивовижне місце, де бурлило джерело, а вода в нім була, наче кип’яток. У сиву давнину, як свідчать перекази, існувало це гаряче джерело, від якого також могла піти й назва села.
Кажуть, джерело йшло із зеленої, глибокої та широкої, підземної річки, яка текла через усе село й далі у невидимі краї, але місцями виходила на поверхню у вигляді джерел. Її течія була надзвичайно бурхлива, але була там риба дуже велика, небачена, у звичайних ставках і річках така не водилася. Гуркіт води линув навкруги так потужно, що здавалося, — вона могла вирватися з-під землі і за короткий час залити Гарячківку та навколишні села – та й усе, що тільки око могло бачити…
Коли джерело просто на очах почало пробиватися і збільшуватися, гарячківський пан Бжозовський зібрав раду, і разом з вільшанським та городківським панами вирішили засипати джерело. Вони наказали привезти сто мішків вовни, наносити троті і забити джерело, але це не допомогло. Вода рвалася з-під землі і гуркотіла, гуркала на все село. Вдень і вночі чувся цей гуркіт і клекотання води. Тоді джерело засипали величезною кількістю піску і залили смолою. Працювали люди важко та безперервно багато днів, але страх за життя перемагав усе – джерело вдалося приспати. Проте одні кажуть, що вода знайшла вихід і вийшла десь далеко, інші — у Христищах. А в Гарячківці і тепер не дозволяють копати ставки на Гуркалі.
А ще розповідали, що вода у тім джерелі була цілющою. Побили одного разу кріпака за наказом пана та й викинули геть помирати. Сто різок отримав бідняк. І сталося те недалеко від джерела. Отямився кріпак, доповз якось до води та й скупався в теплій джерельній воді. Стало йому легше. Так він і жив поблизу джерела, а коли зовсім одужав, повернувся до пана та й розповів йому про Гуркало. Розлютився і образився пан на джерело, велів засипати його. Та що не робили люди, чим тільки не засипали його, а джерело жило, пробивалося крізь землю й гуркотіло. Тоді й вирішили люди, що належить воно не панові, а Богу.