УКРАЇНА, 33001, м. Рівне, вул. Соборна, бос 291, офіс 21, тел. +38 (0362) 26-10-01, info@rodfond.org

За покликом роду

2000
Уперше за останні три століття разом збирається великий селянський рід — рід Лимичів. Всеукраїнський зліт роду відбудеться 1–2 жовтня цього року в Рівному. За офіційними даними представники цього розгалуженого роду живуть сьогодні в 17 областях України, переважно у Львівській, Вінницькій, Рівненській, Донецькій та в інших областях. Ця подія, яку по праву годиться назвати безпрецедентною та навіть історичною, стала можливою завдяки розкриттю таємниць древнього роду. Здійснив її за допомогою науковців рівненський лікар Андрій Лимич. Йому вдалося знайти архівні документи, що сягають кінця ХVІІ століття і поливають світло на генеалогію роду аж до дев'ятого коліна. А все розпочалось з невизначеності його національної приналежності та походження прізвища Лимич. Народився Андрій Іванович в Сибіру в сім'ї репресованих батьків, там і прожив більшу частину життя та ніде не зустрічав людей з таким же прізвищем. І лише повернувшись в Україну, несподівано дізнався, що в рідному селі його батька майже півсела — Лимичі. Це село Гарячківка Крижопільського району Вінницької області. Вчорашнього сибіряка здивувало й те, що майже всі ці люди ставляться один до одного не більше як носії одного прізвища, не відчуваючи родинного почуття. Для людини, яка гостро пережила генетичну ностальгію за батьківщиною, така поведінка Лимичів була незрозумілою. Інтуїція підказувала, що всі ці люди можуть бути одного коріння. Інтерес до свого походження привів Андрія Івановича до архівів, де він знайшов підтвердження своїй гіпотезі: всі ці люди мають спільного предка — Григорія Лимича, що народився у 1725 році. У ті часи йшли Балканські війни, і в повідомленнях часто згадувалися сербські прізвища, вельми подібні на Лимич. Більше того, через провінцію Косово протікає річка Лим. Так виникла думка, що походження прізвища пов'язано з назвою цієї річки, а за національною приналежністю цей рід не відноситься ні до євреїв, ні до білорусів, за яких їх дуже часто приймали, а відноситься до етнічних сербів. Проте з часом ця гіпотеза не підтвердилася. І знову невизначеність… І, як завжди, допоміг випадок. Один із пацієнтів лікаря Лимича розповів йому, що в Червонограді на Львівщині директор ремонтно-механічного заводу Микола Миколайович також — Лимич. Зустріч двох Лимичів відбулася. І, як з'ясувалося згодом, це була перша історична зустріч, яка поклала початок відновлення реального зв'язку між двома гілками єдиного родинного дерева, втраченого три століття тому. У ході вивчення архівних матеріалів у Києві, Львові, Перемишлі стало відомо, що з ХVІ ст. Лимичі компактно проживали в селі

Лікоть, яке було розташоване на обох берегах ріки Сян в Карпатах, на межі Лемківщини і Бойківщини. Переважна більшість жителів села були бойки, і коли тут з'явилася родина лемків, то їх стали називати Лемичі, тобто приналежними до лемків. Так з'явилося прізвище Лемич, яке з часом, як свідчать архівні джерела, набуло численних змін і перетворилося на Леймич, Леміч, Лімич, Лимич та схожі варіанти. Сьогодні найбільш поширена родова назва Лимич (72,05%).

Перше переселення більшої частини селянського роду з Карпат на Поділля сталося на початку ХVІІІ ст. після того, як родючі землі цього краю були звільнені від турецького поневолення. Так Лимичі опинилися в селі Гарячківка на Вінниччині та, на жаль, родинний зв'язок було втрачено, і обидві гілки роду розвивалися ізольовано одна від одної.

А друге переселення відбулося в 1946 році внаслідок сумнозвісної акції «Вісла». Відтоді село Лікоть, де проходить нині українсько-польський кордон, зникло з лиця землі.

За активного сприяння владних структур незалежної України було встановлено, що кожний із нині живучих Лимичів має або львівське (с. Лікоть), або вінницьке (с. Гарячківка) походження. Таким чином була проведена ідентифікація цих двох гілок родовідного дерева і визначено, що всі Лимичі — близькі, далекі і дуже далекі є кровними родичами.

Ось такою є історія давнього українського роду, щовідкрилась досліднику родоводу, лікарю за фахом Андрію Лимичу. Він щасливий, що відшукав коріння свого роду і відродив родинний зв'язок між його двома великими гілками, втрачений майже три століття тому. Відбулася етнічна ідентифікація роду з лемками — частиною українського народу. Визначилося смислове значення прізвища. Андрію Лимичу є що передати своїм дітям та внукам, але він поставив собі за мету — повернути історичну пам'ять кожному з нині живучих Лимичів, закріпити відроджений родинний зв'язок шляхом створення родинної громадської організації.

Проведене ним анкетне опитування всіх Лимичів України показало, що ця ідея актуальна і здобула гарячу підтримку. За допомогою Рівненської обласної організації СДПУ(о) була створена і зареєстрована перша регіональна громадська організація «Волинський фонд роду Лимич». За її прикладом створюються такі ж об'єднання у більшості областей України.

Головна мета організації — відновлення і зміцнення родинних зв'язків, відродження і збереження духовних та культурних цінностей роду; розвиток родової, національної та державної української свідомості на грунті родової єдності; захист соціальних інтересів та взаємодопомога в їх реалізації; збереження генофонду роду та спостереження за демографічними змінами. Вона є послідовницею кращих традицій української сімейної доброчинності, усвідомлюючи себе частиною великого українського народу.

Уперше в Україні селянський рід уже має родинний герб і в його геральдичній символіці чітко проявляються елементи національної та християнської символіки. Самі ж Лимичі також склали родинний гімн, в якому є такі чудові слова:

Збираймося разом, розкидані часом,
Зустрітися кожен з нас радий.
Ми — частка народу, ми — Лимичів роду 
І будемо разом назавжди.

Кровну єдність цього закріпить і вчинок самопожертви — безкоштовна здача донорської крові. Це — родинне таїнство і водночас благодійний внесок в духовне відродження української нації.

Можливо, в цьому і є знамення нової епохи для України: відроджуються вікові традиції — пам'ять та шанування предків, любов до своєї родини, готовність прислужитися їй. А за тим — глибокий зміст і велика надія, адже сильні, дружні роди — запорука міцної держави.

Національна ідея — не примарна реальність, її витоки — у житті попередніх поколінь, у безцінному досвіді, який передається через віки. На початку жовтня в Рівному відбудеться великий родинний зліт та установчі збори громадської організації «Всеукраїнський фонд роду Лимич». Таким чином буде зроблено важливий практичний внесок у розвиток української національної ідеї — консолідація нації через родову історичну єдність.

На третій день родинного збору всі учасники відвідають свою прабатьківщину — колишнє село Лікоть, де буде відкрито та освячено пам'ятний знак «Корінь роду Лимич». Це — чотириметрова колона, увінчана дзвоном, а в її основі закладена капсула з іменами і адресами всіх сущих Лимичів.

Відтепер благовіст цього дзвону скликатиме їх сюди з усього світу.