УКРАЇНА, 33001, м. Рівне, вул. Соборна, бос 291, офіс 21, тел. +38 (0362) 26-10-01, info@rodfond.org

Великий родинний з’їзд відбувся

2001

1–2 жовтня минулого року вперше в Україні у Рівному відбулися великий родинний зліт та установчі збори громадської організації «Всеукраїнський фонд роду Лимич».

Учасники родинного збору відвідали свою прабатьківщину — колишнє село Лікоть, де відбулося урочисте відкриття та освячення Пам'ятного знака «Корінь роду Лимич» (увінчана дзвоном чотириметрова колона, в основі якої закладена капсула з інформацією про рід Лимичів) — власне ідейне та матеріальне втілення мрії Андрія Лимича закарбувати пам'ять віднайденого та утвердженого роду. За офіційними даними, представники цього розгалуженого роду живуть в 17 областях України (на сьогодні знайдено майже тисячу чоловік) — переважно у Львівській, Вінницькій, Рівненській, Донецькій областях.

Ця подія, яку можна назвати безпрецедентною в історії України за останні 300 років, стала можливою завдяки дослідженням фахівця зі східних методів діагностики та лікування Андрія Лимича. Йому вдалося знайти архівні документи, що сягають кінця ХVІІ століття і підтверджують правильність обраного шляху.

Народився Андрій Іванович у Сибіру в родині репресованих батьків. Більшу частину життя прожив поза межами України. Виявилося, що в рідному селі батька — Гарячківці Крижопільського району Вінницької області майже півсела — Лимичі Інтуїція підказувала, що всі начебто однофамільці можуть бути одного кореня, тобто одного роду. Інтерес до свого походження привів Андрія Івановича до архівів, відтак з'ясувалося, всі ці люди мають спільного предка — Григорія Лимича, котрий народився у 1725 році.

У ході вивчення архівних матеріалів у Києві, Львові, Перемишлі стало відомо, що з ХVІ ст. Лимичі компактно проживали в селі Лікоть, яке було розташоване на обох берегах ріки Сян, в Карпатах, на межі Лемківщини і Бойківщини. Переважна більшість жителів села були бойки, і коли тут з'явилася родина лемків, то їх стали називати Лемичі, тобто приналежними до лемків. Так з'явилося прізвище Лемич, яке з часом, як свідчать архівні джерела, набуло численних змін і перетворилося на Леміч, Лімич, Лимич та схожі варіанти. Сьогодні найбільш поширена родова назва — Лимич (72%).

Перше переселення більшої частини селянського роду з Карпат на Поділля сталося на початку ХVІІІ ст. після того, як родючі землі цього краю були звільнені від турецького поневолення. Так Лимичі опинилися в селі Гарячківка на Вінниччині та, на жаль, родинний зв'язок було втрачено, і обидві гілки роду розвивалися окремо.

Друге переселення роду з прабатьківщини, уже тотальне, відбулося в 1946 році. Відтоді село Лікоть, де проходить нині українсько-польський кордон, зникло з лиця землі.

Відбулась етнічна ідентифікація роду з лемками — частиною українського народу. Визначилось смислове значення прізвища. Андрію Лимичу є що передати своїм дітям та внукам, але він поставив за мету — повернути історичну пам'ять кожному з нині живучих Лимичів, закріпити відроджений родинний зв'язок шляхом створення родинної громадської організації як гаранту його збереження. За сприяння Рівненської обласної організації СДПУ(о) була створена і зареєстрована перша регіональна громадська організація «Волинський фонд роду Лимич». За її прикладом створюються такі ж об'єднання у більшості областей України.

Головна мета організації — відновлення і зміцнення родинних зв'язків, відродження і збереження духовних та культурних цінностей роду; розвиток родової, національної та державної української свідомості на грунті родової єдності; захист соціальних інтересів та взаємодопомога в їх реалізації; збереження генофонду роду та спостереження за демографічними змінами. Вона є послідовницею кращих традицій української родинної доброчинності, усвідомлюючи себе частиною великого українського народу.

Уперше в Україні селянський рід Лимичів має родинний герб та гімн. Кровну єдність роду закріпив вчинок самопожертви — безкоштовна здача донорської крові. Це — родинне таїнство і водночас благодійний внесок у духовне відродження української нації, вікових традицій вшанування предків.