Публікації

Громадська Є. Щоб добре жити, треба робити й про трударів дбати. Народна газета Дніпропетровщини «Зоря», спецвипуск, № 128 (21284), с. 7 від 17.11.2011.

Сайт: www.zorya-gazeta.dp.uа

Ось це перше, що ми почули з вуст керівника ТОВ «Дружба», що в Криничанському районі, Євгена ЛЕСЄВА: «За що я люблю свою роботу, так це за те, що вона дає можливість знайомитись і спілкуватись з прекрасними людьми. Кожна така зустріч сповнює радістю та гордістю за них і переконує: таки не вмерла Україна й не вмре ніколи, доки живі ці чудові її громадяни».

Ось і в селі Червоний Промінь, у ТОВ «Дружба» зустріла я таку людину – Євгена Івановича Лесєва (Лимича). Про себе він згадував, оскільки це стосувалося його роботи, розповідав про тих, хто вів його по життю, з ким зараз працює. З цієї розповіді постав образ людини праці, яка переймала в своїх учителів та колег найкраще: любов до рідної землі, сумлінність у роботі, відповідальність за свої вчинки, порядність у спілкуванні з оточуючими, турботу про людей й увагу до них, усвідомлення, що на цім світі не все вимірюється доларами, іномарками та віллами у Маямі. Справжня людина поважає себе та оточуючих насамперед за чесно зароблене та за добро, зроблене тим, хто поруч. Й можете як завгодно реагувати, шановні читачі, але мені особисто від того, що не перевелися в нашому жорсткому світі такі люди, легше на душі й хочеться жити.

Після закінчення Дніпропетровського сільськогосподарського інституту молодий фахівець Євген Лесєв потрапив у знаменитий колгосп «Краматорський», на чолі якого стояв Герой Соціалістичної Праці Микола Андрійович Підкуйко. Євген Іванович згадує свого вчителя як людину небайдужу, відкриту для людей, як знавця своєї справи. Микола Андрійович ростив не тільки хліб, він дбайливо й турботливо виховував молоду генерацію аграріїв – невтомних, чутливих до всього нового, справжніх шукачів прогресивного, закоханих у землю та свою роботу. У Підкуйка молодий вчений агроном перейняв багато професійних секретів.

Час минав. Євген Іванович переїхав працювати на Дніпропетровщину. Ось як він про це говорить: «Дякую Богові, що влився в родину землеробів області, яка на увесь СРСР, а тепер – Україну славиться своїм потужним науковим потенціалом, найвищим рівнем землеробства, славиться своїми прекрасними людьми».

І справді, слухаєш розповідь Євгена Івановича і переконуєшся: йому надзвичайно щастило на людей – учителів, колег, з якими він робив свою професійну справу. Наприклад, його дипломною роботою у вузі керував знаний вчений, проректор із наукової частини ДСІ Петро Митрофанович Демиденко, на практиці він працював у колгоспі «Победа» в уславленого Івана Григоровича Кисенка. Уже під час самостійної роботи порадником та наставником Лесєва став знаменитий Валентин Сергійович Циков, на Дніпропетровщині він працював у господарстві, очолюваному невтомною й досвідченою трудівницею Катериною Григорівною Журавель. Доля зводила його з Анатолієм Савовичем Кулішем, Володимиром Андрійовичем Лижником, Андрієм Івановичем Помазанським, Тамарою Павлівною Святодух – легендарними людьми, не тільки справжніми митцями у своїм ділі, а й патріотами рідного краю, країни. Такими й дітей та онуків своїх ростили: наприклад, онук Героя Соціалістичної Праці Володимира Лижника Володимир Регер з успіхом працює нині у товаристві «Прогрес», продовжуючи славу свого уславленого діда.

«Вони зробили з мене професіонала, – говорить зі щирою вдячністю Євген Іванович. – Коли разом з Катериною Григорівною Журавель я приїздив у Москву на виставку досягнень народного господарства, то бачив, як наша Дніпропетровщина гриміла на увесь Союз, тільки в одному нашому колгоспі при науковій підтримці Інституту зернового господарства та Валентина Сергійовича Цикова вирощувалося понад 20 високопродуктивних гібридів кукурудзи! Не можна було не пишатися такими досягненнями, не можна не пишатися, що працював з такими славетними майстрами свого діла». І сам Лесєв не підвів своїх вчителів-наставників: за трудові здобутки він відзначений двома орденами «Знак Пошани», численними медалями ВДНГ. У трудовій книжці Євгена Лесєва – всього два записи: про роботу в колгоспі «Україна» та трохи пізніше – в колгоспі «Дружба». Коли за часів самостійності почалося реформування сільськогосподарського сектора, і колгосп розпався, то в своїм господарстві Євген Іванович зберіг колишню назву – ТОВ «Дружба». Хороше слово, тепле, надійне, а головне – саме така атмосфера дружби та взаєморозуміння панує нині в товаристві.

Набувши самостійності, нове господарство взяло курс на розвиток насінництва. Тут тісно співпрацюють з Інститутом зернового господарства, Національним генетичним інститутом України та його базовим господарством – агрофірмою імені Горького, що в Новомосковському районі, Краснодарською дослідною станцією. Разом зі своїм надійним помічником агрономом Миколою Мельником Євген Лесєв не сидить на місці, багато їздить по досвід до науковців та колег. Дружбівці й самі охоче діляться знаннями: на базі товариства управління сільського господарства райдержадміністрації часто проводить семінари, участь в яких беруть заступник голови Дніпропетровської облдержадміністрації досвідчений знавець сільського господарства Олександр Любович, голова Криничанської райдержадміністрації Юрій Коваль, науковці та провідні спеціалісти галузі. Їдуть у «Дружбу» аграрії з Нікопольського, Криничанського, Софіївського, Дніпропетровського, Верхньодніпровського районів. На останньому семінарі, наприклад, гості з цікавістю оглядали дослідні полігони, де, як лялечка, стояла озима пшениця сортів «Актор» та «Кольчуга», розпитували про догляд за рослинами та врожайність.

Щодо останньої, то цьогорічне професійне свято ТОВ «Дружба» зустрічає вагомими надбаннями: зернові принесли понад 43 центнери з гектара, а на полях з кращими попередниками озима пшениця віддячила за турботу сторицею – показала від 63 до 70 центнерів з гектара. А окремі гібриди кукурудзи на полігонах принесли по 100 центнерів з гектара!

Ярі та озимі колосові, соняшник, кукурудза – така спеціалізація господарства. По 8 сортів пшениці та по 10 сортів ячменю закладають тут щороку на дослідних полях.

– Не все нове добре, не все старе погане, – говорять у товаристві. Й уміло комбінуючи й попередні і сучасні найкращі надбання технологій обробітку ґрунту та догляду за рослинами, досягають вагомих результатів.

Техніку в «Дружбі» купують імпортну – надійніша, комфортніша. Один німецький комбайн «Лексіон» за продуктивністю спроможний замінити чотири наші «Дони» – доведено на практиці. А що в жнива та посівну механізатори проводять у кабіні по 12-14 годин – теж не секрет, і тут знову ж таки в імпортній кабіні з кондиціонером трудитися легше.

Правда, якщо вітчизняна техніка показує себе надійною, то й від неї не відмовляються. Так, на переробці зерна встановили німецький гігант «Петкус», а решта все – своє, якісне й продуктивне. Сам Євген Іванович їздить на скромній вітчизняній автівці ( в той час як багато хто пересів на «Джипи», він до них ставиться спокійно), зате кожну копійку спрямовує на те, аби в людей були достойні побутові умови, аби їх ситно, вчасно й безкоштовно нагодували, аби зарплата була гідна їх нелегкої праці.

Ніколи не відмовляє Лесєв у допомозі, коли до нього звертаються зі школи та садочка. Він – член піклувальної ради школи, тож добре знає всі її клопоти, й червонопроміньські школярики ніколи не забувають привітати своїх помічників та захисників зі святами – малюють їм у подарунок цілі картини.

«Люди у нас трудящі, – говорить Лесєв, – золоті люди. Самому виповнилося 50, а вже має 30 років стажу! Як же про таких не дбати! Досконало знає своє діло головний інженер Віталій Терещенко. На совість працюють механізатори брати Сергій та Анатолій Шевченки. Батько їх був механізатором, мати – сумлінною трудівницею. Дружини Віра та Валентина в роботі – митці. Багато талановитої молоді – водії Сергій Олійник, Андрій Абрамчук, Олександр Коваленко – він і водій, й зварник, й тракторист, і газовий котел доглядає – безвідмовний і працьовитий. Високі категорії мають спеціалісти току Станіслав Литовченко й Сергій Чорний, старанно роблять своє діло Марія Загинай, Поліна Абрамчук, Оксана Блажко.

Усіх своїх товаришів по праці, усіх аграріїв Дніпропетровщини щиро вітаю з нашим професійним святом. Ми робимо святе діло. То нехай же в кожного в роботі буде удача, а в сім’ї – мир, любов та достаток».

Новини сайту

Дорога родино!
Просимо надсилати матеріали для розміщення на сторінці
http://www.rodfond.org
або пропозиції по зміні сторінки на FOND_RODU_LIMICH@ukr.net